Спочатку відносно самого чуда. Ця подія і справді сталася 2 квітня 2007 року, тобто в другу річницю смерті Івана Павла ІІ в польській місцевості Бєщади. Тоді група молодих людей поїхали на природу, де розпалила ватру. Коли вогонь розгорівся, то з полум'я утворилася фігура блаженної пам'яті папи Івана Павла ІІ в такій позі, в якій він за життя завжди уділяв благословення. Це явище було сфотографоване і згодом розійшлося в багатьох засобах масової інформації. Однак для того, щоб якесь явище було визнане чудом, створюється спеціальна комісія, яка його вивчає, тоді аж виноситься відповідний вердикт. Щодо чуда в Бещадах, то там ніякої комісії не створювалося і воно не затверджене Церквою, хоча й не заперечене. Щодо беатифікації папи, там як доказ бралося інше чудо: зцілення від хвороби Паркінсона французької черниці Марі-Сімон П'єр.
Що означає вогонь у Святому Письмі? Дійсно, в багатьох місцях Вічної Книги вогонь ототожнюється з пеклом: «Ідіть, прокляті, від мене геть у вогонь вічний, приготовлений дияволом і ангелами його...» (Мт. 25, 42); «У вогні полум'янім, щоб відплатити тим, які не знають Бога і не коряться Євангелії Господа нашого Ісуса» (2 Сол. 1, 8); «А диявола, що зводив їх, повержено в озеро вогню й сірки, де звір і лжепророк мучитимуться день і ніч на віки вічні» (Ап. 20, 10).
Але в той же час, поява Бога, описана на сторінках Святого Письма, теж часто пов'язана з вогнем. Наприклад, до Мойсея Бог промовляв з палаючого куща (Вих. 2, 6); в часі мандрівки вибраного народу пустелею Бог його супроводжував у вигляді вогненного стовпу (Вих. 13, 21; Чис. 14, 14). Коли Мойсей отримав Божі заповіді, то «гора ж Синай уся димувала від того, що Господь у полум'ї спустився на неї» (Вих. 19, 18). Коли у книзі Апокаліпсису описується Ісуса Христа, то говориться, що «очі Його – пломінь вогню» (Ап. 19, 12). Відомо, що в день п'ятидесятниці Святий Дух зійшов на апостолів у вигляді вогненних язиків (Ді. 2, 3); також Херувим, який охороняв вхід у рай, мав вогненний меч (Бут. 3, 24).
Тепер розглянемо таке явище, як містичний досвід. Відомо, що Бог деяким святим ще за життя давав можливість побачити потойбічне життя, в тому числі і пекло, але не тому, що вони мали там бути, а для того, щоб вони застерегли інших. Ось як описує видіння пекла свята Фаустина Ковальська (1905 - 1938) - її видіння схвалені Церквою: «Сьогодні я була в безоднях пекла. Туди завів мене ангел. Це місце великої муки, яка страшно велика його площа. Види мук, які я бачила. Перша мука пекла – це втрата Бога; друга – постійні докори сумління; третя – думка про те, що вже ніколи цей стан не зміниться; четверта – вогонь, який пройматиме душу, це вогонь чисто духовний. Його запалив Божий гнів; п'ята – це постійна темрява, страшний удушливий запах і хоч темно, сатана і осуджені бачать одне одного і бачать усе зло інших і своє; шоста мука – це постійне товариство сатани; сьома мука – це страшний розпач, ненависть до Бога, матірщина, прокляття, блюзнірства... те, що я написала, є лише слабою тінню того, що я бачила. Одне я зауважила, що там найбільше було тих душ, які не вірили, що пекло є» (Щоденник сестри Фаустини, п. 741). Звернімо увагу ще раз на сьому муку: «розпач, ненависть, матірщина, прокляття, блюзнірство», а в той же час у чуді в Бещадах рука папи піднята для благословення, так, як він це робив за життя. Думаю, зрозуміло кожному, що в пеклі благословення немає.
Отже, якщо дійсно там мало місце чудо, хоч це й не доказано, то воно є свідчення святості папи Івана Павла ІІ.
